Гаррі Поттер і напівкровний принц

Човен ударився об берег, Гаррі вистрибнув і негайно обернувся, щоб допомогти

Дамблдорові. Щойно Дамблдор ступив на берег, його рука з чарівною паличкою безсило

повисла; вогненне кільце зникло, проте інферії вже не виринали з води. Човник пішов під воду;

його ланцюг, брязкаючи й дзенькаючи, по-зміїному зісковзнув углиб озера. Дамблдор тяжко

зітхнув і притулився до стіни печери.

— Я так ослаб... — прошепотів він.

— Не хвилюйтеся, пане директоре, — відразу почав його заспокоювати Гаррі,

стурбований неймовірною Дамблдоровою блідістю і виснаженим виглядом. — Не хвилюйтеся,

ми зараз звідси виберемося... спирайтеся на мене, пане директоре...

Гаррі поклав здорову Дамблдорову руку собі на плече і, згинаючись під вагою його тіла,

повів директора вздовж берега.

— Захист був... що не кажи... добре продуманий, — ледь чутно проказав Дамблдор. —

Один би з цим не впорався... Гаррі, ти добре себе проявив, дуже добре...

— Не треба тепер говорити, — попросив Гаррі, наляканий тим, як Дамблдор ковтає слова і

ледве волочить ноги, — побережіть енергію, пане директоре... ми скоро звідси виберемося...

— Прохід крізь арку знову буде замурований... візьми мій ніж...

— Немає потреби, я подряпався на камінні, — заперечив Гаррі, — лише скажіть, де...

— Отут...

Гаррі потерся об каміння роздряпаною рукою — отримавши свою криваву пожертву, арка

негайно проявилася. Вони перейшли зовнішню печеру, й Гаррі допоміг Дамблдорові зійти в