Гаррі Поттер і напівкровний принц

дістатися?

— А не можна... спробувати замовляння-викликання? — запропонував Гаррі. Він добре

розумів, що це ідіотська пропозиція, але так хотілося якнайшвидше звідси зникнути.

— Та вже ж, можна, — погодився Дамблдор, так різко зупиняючись, що Гаррі ледь на

нього не наштовхнувся. — Візьми й спробуй.

— Я? Ну., ну що ж...

Гаррі такого не сподівався, однак прокашлявся і голосно вигукнув, піднявши чарівну

паличку:

— Акціо горокракс!

Зі звуком, схожим на вибух, щось величезне й бліде вирвалося з темної води за якихось

шість метрів од них. Гаррі ще й не встиг роздивитися, як воно вже шубовснуло назад,

розігнавши по дзеркальній поверхні великі й глибокі брижі. Гаррі з переляку відсахнувся й

ударився об стіну, Серце шалено гупало, коли він повернувся до Дамблдора.

— Що це було?

— Мабуть, щось таке, що реагуватиме на наші спроби здобути горокракс.

Гаррі ще раз подивився на воду. Поверхня озера знову нагадувала блискуче чорне скло:

брижі зникли якось неприродно швидко, а от серце в Гаррі й далі калатало.

— Ви знали, що таке станеться, пане директоре?

— Щось мало статися обов’язково, якби ми вдалися до відвертої спроби заволодіти

горокраксом, і я це знав. Але ти, Гаррі, запропонував дуже добру ідею — простий спосіб