Гаррі Поттер і напівкровний принц

на килим (тітка Петунія заскиглила) й почав бити по підлозі руками й ногами, заходячись у

шаленій, але беззвучній, істериці.

— Ну, це все спрощує, — повеселішав Дамблдор. — Бачу, Сіріус добре знав, що робить.

Ти законний власник будинку номер дванадцять на площі Ґримо і господар Крічера.

— Я... я мушу тримати його біля себе? — спитав приголомшений Гаррі, під ногами в якого

метався Крічер.

— Якщо не хочеш, не тримай, — відповів Дамблдор. — Пропоную відіслати його в

Гоґвортс працювати на кухні. Там його припильнують інші ельфи-домовики.

— Справді, — полегшено зітхнув Гаррі, — так я й зроблю... Крічере... чкуряй, мабуть, у

Гоґвортс, і працюватимеш там на кухні з іншими ельфами.

Крічер, який тепер лежав на спині, задерши руки й ноги, кинув на Гаррі сповнений

глибокої ненависті погляд, А тоді знову щось гучно ляснуло, і він щез.

— Добре, — сказав Дамблдор. — Тепер треба вирішити, як бути з гіпогрифом Бакбиком.

Геґрід після смерті Сіріуса його доглядав, але Бакбик тепер твій, тож, якщо хочеш

розпорядитися ним інакше...

— Ні, — одразу заперечив Гаррі, — нехай залишається в Геґріда. Думаю, для Бакбика так

буде краще.

— Геґрід зрадіє, — всміхнувся Дамблдор. — Він аж тремтить, так хоче побачити Бакбика.

До речі, ми вирішили для Бакбикової безпеки тимчасово перехрестити його на Чахокрила, хоч

навряд чи в міністерстві хтось упізнає в ньому того гіпогрифа, якому колись були присудили