Гаррі Поттер і напівкровний принц

Глянь на цю фотку!

Гаррі взяв зіжмаканий клапоть паперу й подивився на рухому фотографію, пожовклу від

часу; Рон теж нахилився поглянути.

На знімку була негарна худорлява дівчина років п’ятнадцяти. Чомусь сердита й

набурмосена, вона мала густі брови й видовжене бліде обличчя. Під фотографією був підпис:

“Айліна Принц, капітан Гоґвортської плюй-камінцевої команди”.

— То й що? — сказав Гаррі, переглядаючи короткий допис, що його, власне, й ілюстрував

знімок; то було досить нудне повідомлення про якісь шкільні змагання.

— Її звали Айліна Принц. Принц, Гаррі.

Вони глянули одне на одного, і Гаррі збагнув, про що вона каже. Він розреготався.

— Ні в якому разі.

— Що?

— Ти думаєш, що це вона Напівкровний?.. Ой, та не сміши людей.

— А чом би й ні? Гаррі, серед чарівників немає справжніх принців! Це або прізвисько,

вигаданий титул, що його хтось сам собі присвоїв, або власне ім’я чи прізвище, розумієш? Ні,

ти послухай! Якщо, скажімо, її батько був чаклуном на прізвище “Принц”, а мама — маґелка, то

вона цілком могла стати “напівкровним Принцом”!

— Дуже дотепно, Герміоно...

— Але ж таке могло бути! Може, їй подобалося бути напівпринцом!

— Герміоно, я знаю, що це не дівчина. Я просто знаю.