Гаррі Поттер і напівкровний принц

тиждень, а Ромільду Вейн цікавить лише те, чи справді в тебе на грудях витатуйований

гіпогриф.

Рон і Герміона мало не попадали зі сміху. Гаррі не звернув на них уваги.

— І що ти їй сказала?

— Сказала, що в тебе там угорська рогохвістка, — відповіла Джіні, недбало гортаючи

газету. — Так значно крутіше.

— Дякую, — широко всміхнувся Гаррі. — А що в Рона, ти теж їй сказала?

— Карликовий пух, але не уточнила де.

Рон набурмосився, а Герміона аж покотилася зі сміху.

— Дивіться мені, — насварився Рон на Гаррі й Джіні. — Те, що я вам дав свій дозвіл, не

означає, що я не можу його забрати...

— “Свій дозвіл*? — глузливо сказала Джіні. — Відколи це ти почав давати мені дозволи?

До речі, ти сам казав, що краще Гаррі, ніж Майкл чи Дін.

— Ну, казав, — неохоче визнав Рон. — І якщо ви не почнете лизатися на людях...

— Ти, лицеміре нещасний! Забув, як ви з Лавандою обвивалися одне навколо одного, наче

пара вугрів? — обурилася Джіні.

Але настав червень, і Ронова терплячість уже не зазнавала великих випробувань, бо Гаррі

й Джіні дедалі рідше могли бувати разом. У Джіні підходили іспити для отримання СОВ, і вона

мусила допізна повторювати матеріал. Одного такого вечора, коли Джіні пішла в бібліотеку, а

Гаррі сидів біля вікна у вітальні, прикидаючись, що дописує домашнє завдання з гербалогії, а