Гаррі Поттер і напівкровний принц

незважаючи на те, що він казав Герміоні, з радістю віддав би увесь фелікс-феліціс світу за право

вийти на квідичне поле разом з Роном, Джіні та всіма іншими. Було нестерпно плуганитися

проти маси прикрашених стрічками, кепками, прапорами та шарфами учнів, що сунули надвір,

на сонечко, і спускатися по кам’яних сходах у підвали, куди майже не долинав далекий галас

юрби, знаючи, що не почує звідти ані словечка коментарю, ані радісних криків чи розпачливих

стогонів.

— А-а, це ти, Поттер, — озвався Снейп, коли Гаррі постукав у двері і зайшов у до болю

знайомий кабінет, що його Снейп так і не звільнив, хоч і викладав тепер на кілька поверхів

вище; в кабінеті було, як завжди, тьмяно, а попід стінами в різнобарвних рідинах плавали ті самі

слизькі мертві істоти. На столі, за яким, очевидно, мав сидіти Гаррі, загрозливо височів цілий

стос затягнутих павутинням коробок; відчувалося, що з ними буде пов’язана важка, виснажлива

й абсолютно марна праця.

— Містер Філч давно вже шукав, кому б доручити навести лад у його старій картотеці. Тут

зафіксовано всі гоґвортські правопорушники та їхні покарання. Там, де поблякло чорнило, або

картки погризені мишами, ти повинен заново переписати всі злочини й покарання, а тоді

розкласти картки по відповідних коробках за абеткою. Чарами користуватися заборонено.

— Добре, пане професоре, — сказав Гаррі, вкладаючи в останнє слово якомога більше

зневаги.

— Можеш починати, — зловісно посміхнувся Снейп, — з коробок від тисяча

дванадцятого номера до тисяча п’ятдесят шостого. Там побачиш кілька знайомих прізвищ, щоб