Гаррі Поттер і напівкровний принц

Поттер. У моєму кабінеті.

— Але ж, пане професоре... — пробелькотів у розпачі Гаррі. — Квідич... останній матч

цього...

— Рівно о десятій, — прошипів Снейп і вишкірив жовті зуби. — Бідолашний Ґрифіндор...

цього року четверте місце вам забезпечене...

І, не кажучи більше ні слова, Снейп вийшов з туалету, а Гаррі стояв і дивився в потріскане

дзеркало, відчуваючи таку слабкість, якої Рон, напевно, не відчував ніколи в житті.

— Не хочу нагадувати, що я тобі це не раз казала, — зронила Герміона згодом у вітальні.

— Перестань, Герміоно, — сердито буркнув Рон.

Гаррі так і не пішов вечеряти; у нього геть пропав апетит. Він щойно закінчив розповідати

Ронові, Герміоні й Джіні про те що сталося, хоч у цьому й не було великої потреби.

Новина розлетілася блискавично: Плаксива Мірта, очевидно, вважала за свій обов’язок

вигулькувати в кожнісінькому туалеті замку, розносячи цю вістку; Мелфоя в шкільній лікарні

вже провідала Пенсі Паркінсон; не гаючи часу, вона почала скрізь паплюжити Гаррі, а Снейп

розповів викладачам усі подробиці того, що сталося. Гаррі вже довелося пережити страшенно

неприємні п’ятнадцять хвилин у товаристві професорки Макґонеґел, яка сказала, що йому дуже

пощастило, як його відразу не вигнали, і що вона від усього серця підтримує призначене

Снейпом покарання щосуботи до кінця семестру.

— Я ж тобі казала, що той Принц був паршивий тип, — ніяк не могла вгамуватися

Герміона. — І я мала рацію, скажи?