Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Я так не думаю, — впирався на своєму Гаррі.

Йому було погано й без Герміониних повчань; обличчя гравців ґрифіндорської команди,

коли він їм повідомив, що не гратиме в суботу, були для нього найгіршою карою. Він відчував

погляд Джіні, але не піднімав на неї очей; не хотів побачити її розчарування чи обурення.

Сказав їй тільки, що в суботу вона буде ловцем, а Дін знов увіллється в команду і займе її місце

загонича. Якщо вони переможуть, то Джіні помириться з Діном на хвилі загальної

післяматчевої радості... ця думка пронизала Гаррі крижаним ножем...

— Гаррі, — все чіплялася Герміона, — і як же ти можеш захищати ту книжку після того,

як закляття...

— Та скільки можна триндіти про книжку! — зло урвав її Гаррі. — Принц просто

переписав це закляття! Він же не радив його застосовувати! Скоріше за все, він записав те, що

хтось використав проти нього!

— Я в це не вірю, — заперечила Герміона. — Ти просто виправдовуєшся...

— Я не виправдовуюся! — вигукнув Гаррі. — Краще б я такого не робив — і не тільки

через той десяток покарань. Ти знаєш, що я не використав би таке закляття навіть проти

Мелфоя, але не можна звинувачувати в цьому Принца, адже ж він не написав: “Випробуйте, це

класна штучка”... він просто робив нотатки для себе, а не для когось іншого...

— То ти хочеш сказати, — не могла повірити Герміона, — що підеш туди і..

—... і заберу книжку? Аякже, — переконано заявив Гаррі. — Послухай, без Принца я б

ніколи не виграв фелікс-феліціс. Ніколи б не довідався, як урятувати від отруєння Рона, ніколи