Гаррі Поттер і напівкровний принц

б...

—...не здобув незаслуженої репутації блискучого знавця настійок та відварів, — уїдливо

додала Герміона.

— Та годі вже, Герміоно! — втрутилася Джіні, і Гаррі був цим такий приголомшений і

такий вдячний, що навіть посмів на неї глянути. — Судячи з усього, Мелфой збирався

скористатися непрощенним закляттям, то ти б краще раділа, що Гаррі мав чимось добрим

оборонитися!

— Ну, звичайно, я радію, що Гаррі не закляли! — сторопіла Герміона, — але я б не казала,

що “Сектумсемпра” — добре закляття. Дивися, Джіні, які він тепер має неприємності! А які

тепер у вас мізерні шанси в матчі...

— Ой, тільки не прикидайся, ніби ти щось тямиш у квідичі, — урвала її Джіні, — бо

тільки пошиєшся в дурні.

Гаррі й Рон витріщили очі: Герміона й Джіні, які завжди так добре ладнали, тепер сиділи,

схрестивши руки на грудях, повідвертавшись одна від одної. Рон боязко підвів очі на Гаррі, а

тоді схопив якусь книжку й затулився нею. А от Гаррі, навіть знаючи, що великої його заслуги в

цьому не було, раптом відчув неймовірне піднесення, хоч ніхто з них до кінця вечора так і не

заговорив.

Та його радість тривала недовго. На другий день він мусив терпіти кпини слизеринців, не

кажучи вже про обурення колег-ґрифіндорців, яких страшенно засмутила звістка про заборону

їхньому капітанові брати участь у фінальному матчі сезону. Коли настав суботній ранок, Гаррі,