Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Поттер, це твій підручник “Прогресивної методики зіллєваріння”?

— Так, — відповів Гаррі, усе ще важко дихаючи.

— Ти в цьому впевнений, Поттер?

— Так, — трохи виклично підтвердив Гаррі.

— Ти купив цю “Прогресивну методику зіллєваріння” в книгарні “Флоріша й Блотса”?

— Так, — рішуче визнав Гаррі.

— Тоді чому, — запитав Снейп, — зсередини на палітурці написано “Руні Ввазусруні”?

Серце в Гаррі на мить зупинилося.

— Це моє прізвисько, — відповів він.

— Твоє прізвисько, — повторив Снейп.

— Так... мене так прозвали друзі, — уточнив Гаррі.

— Я розумію, що таке прізвисько, — сказав Снейп. Його холодні чорні очі знову почали

свердлити Гаррі, але він намагався в них не дивитися. Закрий свій мозок... закрий свій мозок...

але ж він так і не навчився цього робити...

— Знаєш, що я думаю, Поттер? — дуже спокійно запитав Снейп. — Я думаю, що ти

брехун і шахрай, і що ти заслуговуєш відбувати в мене покарання щосуботи аж до кінця

семестру. А ти що думаєш, Поттер?

— Я... я з цим не погоджуюся, пане професоре, — відповів Гаррі, і далі уникаючи

Снейпових очей.

— Побачимо, що ти скажеш після покарань, — сказав Снейп. — О десятій ранку в суботу,