Гаррі Поттер і напівкровний принц

мечів і важка закривавлена сокира.

Гаррі забіг в один з багатьох переходів між усіма цими захованими скарбами. Завернув

направо біля величезного опудала троля, пробіг ще трохи, тоді повернув ліворуч біля поламаної

щезальної шафи, у якій торік загубився Монтеґю, й нарешті зупинився біля іншої величезної

шафи, вкритої пухирями, очевидно, від кислоти. Відчинив рипучі дверцята — шафу

використовували як схованку для клітки з істотою, що давно вже здохла; її кістяк мав п’ять лап.

Гаррі запхав підручник Напівкровного Принца ззаду за клітку й зачинив дверцята. Затримався

на мить, відчуваючи, як несамовито калатає серце, й обвів поглядом увесь цей непотріб... чи

знайде він це місце серед такого мотлоху? Схопив з якогось ящика пощерблене погруддя

бридкого старого чаклуна, поставив його на шафу, в якій щойно заховав книжку, почепив на

голову погруддю, щоб було прикметніше, стару запорошену перуку й якусь потьмянілу тіару, а

тоді притьмом помчав назад провулочками, захаращеними прихованим від чужих очей

мотлохом, підбіг до дверей, вискочив у коридор, грюкнувши, зачинив за собою двері, й ті

негайно знову злилися з суцільною кам’яною стіною.

Гаррі помчав прямо до туалету поверхом нижче, запихаючи по дорозі в сумку Ронову

“Прогресивну методику зіллєваріння”.

За хвилину він уже стояв перед Снейпом, котрий мовчки простяг руку до сумки. Гаррі,

важко дихаючи й відчуваючи, як пече в грудях, віддав її й чекав.

Снейп по одному витягував підручники й оглядав. Останнім залишився підручник

настійок, і він дуже уважно його переглянув, перш ніж заговорити.