Гаррі Поттер і напівкровний принц

Дивився в Снейпові чорні, як ніч, очі, без надії сподіваючись, що він не побачив того, чого він

так боявся, однак...

— Принеси мені свою сумку, — шовковим голосом звелів Снейп, — і всі свої підручники.

Усі. Принеси сюди. Негайно!

Не було сенсу сперечатися. Гаррі розвернувся й побрьохав з туалету. Вийшовши в

коридор, кинувся бігти до ґрифіндорської вежі. Більшість учнів рухалися в протилежний бік;

вони витріщалися на нього, захлюпаного водою й кров’ю, щось питали, але він не відповідав.

Він був ошелешений; мав таке відчуття, ніби улюблена домашня тваринка раптом

оскаженіла. Що собі думав Принц, записуючи в підручник таке закляття? І що буде, коли його

побачить Снейп? Чи скаже він Слизорогові... (Гаррі аж у животі замлоїло)... як саме Гаррі

цілісінький рік досягав таких чудових результатів? Чи він конфіскує і знищить книжку, завдяки

якій Гаррі стільки всього навчився. .. книжку, яка стала своєрідним наставником і приятелем?

Так не повинно статися... Гаррі не міг би цього дозволити...

— Де ти був?.. Чому увесь мокрий?... Це кров?

Рон стояв угорі на сходах, очманіло дивлячись на Гаррі.

— Дай мені свій підручник, — важко дихав Гаррі. — Підручник з настійок. Швидко...

давай...

— А що з Напівкровним?...

— Поясню потім!

Рон витяг з сумки “Прогресивну методику зіллєваріння” і віддав Гаррі; той помчав далі, у