Гаррі Поттер і напівкровний принц

незважаючи на всі вигадані ним варіанти прохань, двері на стіні не з’являлися.

За кілька днів перед матчем з Рейвенкловом сталося так, що Гаррі на вечерю ішов з

вітальні сам, бо Рон знову кинувся в найближчий туалет блювати, а Герміона побігла до

професорки Вектор, щоб виправити помилку, яку, як їй здавалося, вона зробила в останньому

рефераті з числомагії. Гаррі за звичкою пішов обхідною дорогою по коридору на восьмому

поверсі, заодно перевіряючи Карту Мародера. Якусь мить він ніде не міг знайти Мелфоя і

подумав, що той, мабуть, знову в кімнаті на вимогу, але тут раптом побачив крихітну цяточку з

написом “Мелфой” у хлопчачому туалеті поверхом нижче, а поруч з ним не Креба з Ґойлом, а

Плаксиву Мірту.

Гаррі перестав дивитися на цю химерну парочку аж тоді, як наштовхнувся на лицарські

обладунки. Голосний брязкіт повернув його до реальності; не чекаючи на появу Філча, він

кинувся до мармурових сходів і збіг у нижній коридор. Добіг до туалету і притис вухо до

дверей, але нічого не почув. Тоді тихесенько прочинив їх.

Драко Мелфой стояв спиною до дверей, обхопивши руками раковину й нахиливши над

нею біляву голову.

— Не треба, — пролунав з якоїсь кабінки голос Плаксивої Мірти. — Скажи, що сталося...

я допоможу...

— Ніхто мені не допоможе, — озвався Мелфой. Він увесь тремтів. — Я не можу цього

зробити... не можу... нічого не виходить... а якщо я не зроблю якнайшвидше... то він сказав, що

мене вб’є...