Гаррі Поттер і напівкровний принц

І Гаррі зрозумів, приголомшено застигши на місці, що Мелфой плакав... просто ридав...

сльози котилися по його блідому лиці й крапали в брудну раковину. Мелфой захлинався й

душився слізьми. І тут, коли він перевів погляд на потріскане дзеркало й побачив у себе за

спиною Гаррі, його аж пересмикнуло.

Він різко обернувся, вихопивши чарівну паличку. Гаррі машинально вихопив свою.

Мелфоєве закляття просвистіло за кілька сантиметрів од Гаррі, розбивши лампу на стіні позаду;

Гаррі відстрибнув, подумав “Левікорпус!” і махнув чарівною паличкою, але Мелфой заблокував

це закляття й приготувався для нового...

— Не треба! Перестаньте! — верещала Плаксива Мірта, і її голос відлунював в

обкладеному кахлями приміщенні. — Стійте! СТІЙТЕ!

Щось голосно бабахнуло, і в Гаррі за спиною вибухло відро для сміття; Гаррі спробував

закляття “ноги під замком”, але воно зрикошетило від стіни за Мелфоєвим вухом і розтрощило

туалетний бачок під Плаксивою Міртою, що дико залементувала — бурхнула вода, й Гаррі

послизнувся, а Мелфой з перекошеним обличчям закричав:

— Круці...

— СЕКТУМСЕМПРА! — заволав з підлоги Гаррі, знавісніло махнувши чарівною

паличкою.

З Мелфоєвого обличчя й грудей струменями бризнула кров, наче його посікло невидимим

мечем. Він заточився й зі страшенним сплеском гепнувся на залиту водою підлогу; його чарівна

паличка випала з обм’яклої правиці.