Гаррі Поттер і напівкровний принц

Гаррі вже було збирався ховати підручник, коли помітив загнутий кутик сторінки;

розгорнув її й побачив закляття “Сектумсемпра”, під яким було написано “Для ворогів” — цю

сторінку він загнув ще кілька тижнів тому. Гаррі й досі не з’ясував, як воно діє, насамперед

тому, що не хотів випробовувати закляття в присутності Герміони, але збирався перевірити його

дію на Маклаґені, коли той знову несподівано підійде до нього ззаду.

Єдиною особою, яку не надто тішило повернення Кеті Бел, був Дін Томас, адже він грав

замість неї загоничем, а тепер став зайвим. Він аж заскрипів зубами, намагаючись мужньо

прийняти цей удар, і лише стенув плечима, коли Гаррі повідомив йому про зміни у складі

команди. Проте Гаррі, коли від нього відходив, виразно почув, як Дін і Шеймус щось обурено

бурмочуть у нього за спиною.

У наступні два тижні відбулися, мабуть, найкращі квідичні тренування, відколи Гаррі став

капітаном. Гравці його команди були задоволені, що позбулися Маклаґена, й так раділи з

повернення Кеті, що літали, мов на крилах.

Джіні не дуже сумувала, що порвала з Діном — навпаки, вона була життєрадісна й стала

справжньою душею команди. Коли вона дотепно імітувала, як Рон тривожно підстрибує біля

воріт, пильнуючи за квафелом, або як Гаррі горлає на Маклаґена перед тим, як отримати нокаут,

усі ледь не луснули зі сміху. Гаррі, регочучи з усіма, був радий кожній нагоді зайвий раз

крадькома глянути на Джіні, а тому отримав кілька додаткових ударів бладжером, бо весь час

забував шукати снича.

У голові в нього й досі бушувала битва: Джіні чи Рон? Іноді йому здавалося, що