Гаррі Поттер і напівкровний принц

Вона схопила сумку й підручники і побігла наздоганяти подруг, покинувши Гаррі, Рона й

Герміону за столом біля вікна міркувати про сказане.

— Отже, намисто Кеті мала дати якась дівчина чи жінка, — сказала Герміона, — якщо це

відбулося в жіночому туалеті.

— Або хтось перевтілився в дівчину чи жінку, — уточнив Гаррі. — Не забувайте, що в

Гоґвортсі був цілий казан з багатозільною настійкою. Ми знаємо, що частину її вкрали...

В його уяві марширували, як на параді, численні Креби й Ґойли, перевтілені в дівчат.

— Думаю, варто мені знову хильнути фелікса, — сказав Гаррі, — й ще раз спробувати

проникнути в кімнату на вимогу.

— Тільки змарнуєш відвар, — заперечила Герміона, відкладаючи щойно вийняту з сумки

“Складову абетку Спелмена”. — Гаррі, тут одного везіння мало. Ситуація зі Слизорогом була

інакша; ти й так умів його переконувати, треба було тільки підкоригувати обставини. Але нема

сенсу покладатися на удачу, коли треба подолати могутнє закляття. Не марнуй відвару! Тобі він

ще ой як знадобиться, якщо тебе візьме з собою Дамблдор... — пошепки закінчила вона думку.

— А чи не могли б ми зробити його самі? — запитав Рон, не звертаючи уваги на Герміону.

— Було б класно мати невеличкий запас... ось подивись у підручнику...

Гаррі вийняв “Прогресивну методику зіллєваріння” і знайшов там фелікс-феліціс.

— От чорт, це дуже складно, — сказав він, переглядаючи перелік складників. — І

триватиме це півроку... відвар повинен настоятися...

— Отак завжди, — зітхнув Рон.