Гаррі Поттер і напівкровний принц

хазяєчки, Крічер не служитиме шмаркачеві Поттеру, Крічер не буде, не буде, не буде...

— Як бачиш, Гаррі, — Дамблдор ледве перекрикував нескінченні Крічерові “не буде, не

буде, не буде”, — Крічер демонструє певне небажання переходити у твою власність.

— Мені все одно, — повторив Гаррі, з відразою поглядаючи на ельфа, що корчився в

судомах і тупав ніжками. — Мені він не потрібний.

— Не буде, не буде, не буде, не буде...

— Ти волієш, щоб він перейшов у власність Белатриси Лестранж? Після того, як він увесь

минулий рік мешкав у штабі Ордену фенікса?

— Не буде, не буде, не буде, не буде...

Гаррі поглянув на Дамблдора. Він розумів, що не можна відпускати Крічера до Белатриси

Лестранж, але думка, що треба ним володіти, взяти на себе відповідальність за істоту, яка

зрадила Сіріуса, була для нього нестерпна.

— Дай йому якийсь наказ, — порадив Дамблдор. — Якщо він перейшов у твою власність,

то підкориться. Якщо ж ні, то доведеться придумати якісь інші засоби, щоб не пускати його до

законної господині.

— Не буде, не буде, не буде, НЕ БУДЕ!

Крічер уже просто верещав. Гаррі не міг вигадати нічого іншого, крім:

— Крічер, замовкни!

На якусь мить здалося, що Крічер задихається. Він схопився за горло, вирячив очі, а губи

його й далі судомно сіпалися. Кілька секунд він хапав ротом повітря, а тоді гепнувся долілиць