Гаррі Поттер і напівкровний принц

У Гаррі перед очима ожило яскраве видовище: портрет Сіріусової матері, що висів у

коридорі будинку номер дванадцять на площі Ґримо. Портрет верещав і плювався.

— Не сумніваюся, що так воно і є, — сказав він.

— Безумовно, — погодився Дамблдор. — А якщо такі чари існують, то право на володіння

будинком найпевніше має перейти найстаршому з живих Сіріусових родичів — тобто до його

двоюрідної сестри Белатриси Лестранж.

Не тямлячи, що робить, Гаррі зірвався на ноги; телескоп і кросівки впали з колін на

підлогу. Белатриса Лестранж, убивця Сіріуса, успадкує його будинок?

— Ні! — видихнув він.

— Звісно, ми теж би воліли, щоб він їй не дістався, — спокійно промовив Дамблдор. —

Ця ситуація небезпечна ускладненнями. Ми не знаємо, чи ті чари, що ми самі наклали на

будинок, наприклад, щоб зробити його знекартленим, діятимуть тепер, коли право на власність

перейшло від Сіріуса іншому. Белатриса може там з’явитися будь-якої миті. Звісно, довелося

будинок покинути, доки все втрясеться.

— А як ви дізнаєтесь, чи я можу ним володіти?

— На щастя, — пояснив Дамблдор, — існує простенький спосіб це перевірити.

Він поставив порожній келих на столик біля крісла, та не встиг ще нічого зробити, як

закричав дядько Вернон:

— Та заберіть же від нас ці кляті штуки!

Гаррі озирнувся: усі троє Дурслів затулялися руками від келихів, що стрибали їм по