Гаррі Поттер і напівкровний принц

келихів. Пляшка перехилилася й щедро налила в келихи рідину медового кольору, після чого

келихи полинули до всіх, хто був у вітальні.

— Найкращий, настояний у дубовій діжці мед мадам Розмерти, — пояснив Дамблдор,

піднімаючи келих до Гаррі. Той теж упіймав свій і відсьорбнув ковток. Він ще ніколи такого не

куштував, і мед йому надзвичайно припав до смаку. Дурслі швидко обмінялися переляканими

поглядами і спробували свої келихи ігнорувати. Це був неабиякий подвиг, бо келихи делікатно

стукали їх по головах. Гаррі не міг позбутися підозри, що Дамблдор просто розважається.

— Ну, Гаррі, — розвернувся до нього Дамблдор, — виникла проблема, яку, сподіваюся, ти

зможеш для нас вирішити. Для нас, тобто для Ордену фенікса. Та насамперед мушу тобі

сказати, що тиждень тому знайшовся Сіріусів заповіт, у якому він заповідає тобі всю свою

власність.

На дивані повернув голову дядько Вернон, але Гаррі на нього й не глянув. Він не міг

придумати, що сказати, крім:

— О, добре.

В основному все дуже просто, — вів далі Дамблдор. — Покладеш помірну кількість

золота на свій рахунок у Ґрінґотсі й успадкуєш усе Сіріусове майно. Щодо спірної частини

спадщини...

— Помер його хрещений батько? — голосно спитав з дивана дядько Вернон. Дамблдор і

Гаррі озирнулися. Келих з медом наполегливо гупав Вернона по голові; той намагався його

відштовхнути. — Помер?.. Його хрещений батько?