Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Через вчинення зла... найвищого зла. Через скоєння вбивства. Акт убивства розриває

душу. Чаклун, що збирається створити горокракс, обертає заподіяну шкоду собі на користь: він

надійно загортає відірвану частку...

— Загортає? А як?..

— Існує закляття, але ти мене навіть не питай, бо я не знаю! — закрутив Слизоріг

головою, неначе старий слон, якого замучили москіти. — Невже я схожий на того, хто це

випробовував би?... Невже я схожий на вбивцю?

— Ні, пане професоре, що ви, ні, — швидко заперечив Редл. — Пробачте... я не хотів

образити...

— Нічого-нічого, я не образився, — буркнув Слизоріг. — Звісно, я трохи цікавився такими

речами... чаклуни певного рівня завжди відчували потяг до цього аспекту магії...

— Так, пане професоре, — погодився Редл. — Я лише одного не збагну... просто з

цікавості... тобто хіба один горокракс дає багато користі? Чи душу можна розщепити тільки

один раз? Чи не було б краще й надійніше розділити душу на кілька частин? Бо, скажімо, якщо

сім — це найпотужніше магічне число, то, може, на сім?..

— Мерлінова борода, Томе! — вигукнув Слизоріг. — Сім! Та навіть про вбивство однієї

людини страшно подумати! Що там казати... ділити душу взагалі погано... а вже розривати її на

семеро...

Було видно, що Слизоріг глибоко стурбований: він дивився на Редла, наче бачив його

вперше. Гаррі не сумнівався, що професор узагалі шкодує, що почав цю розмову.