Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Пане професоре, я хотів щось вас запитати.

— То питай, хлопче, скоріше...

— Пане професоре, мені цікаво, що ви знаєте про... про горокракси?

Слизоріг задивився на Редла, пухкенькими пальчиками машинально погладжуючи ніжку

келиха.

— Пишеш реферат із захисту від темних мистецтв? Але Гаррі бачив — Слизоріг

прекрасно розумів, що запитання не стосується шкільної програми.

— Не зовсім, пане професоре, — відповів Редл. — Я цей термін вичитав в одній книжці і

не збагнув, що він означає.

— Ні... ну... навряд чи в Гоґвортсі можна знайти книжку, яка б детально писала про

горокракси. Це дуже темні речі, надзвичайно темні, — сказав Слизоріг.

— Але ж ви, очевидно, все про них знаєте? Тобто чаклун вашого рівня... вибачте, я

зрозумію, якщо ви не можете сказати... я просто впевнений, що крім вас ніхто цього не знає,

тільки ви... тому й вирішив запитати...

Майстерно виконано, подумав Гаррі — усе це вагання, вдавано недбалі інтонації, виважені

лестощі, усього було в міру й не забагато. Він, Гаррі, вже володів величеньким досвідом

виманювання інформації в тих, хто не бажає нею ділитися, тому відразу оцінив таку

висококласну роботу. Він не сумнівався, що Редлові була дуже-дуже потрібна ця інформація;

можливо, він тижнями готувався до цієї миті.

— Ну, — завагався Слизоріг, не дивлячись на Редла, а перебираючи в руках стрічку на