Гаррі Поттер і напівкровний принц

Легковажність Волдемортового ставлення до цього горокракса здалася мені надзвичайно

підозрілою. Це могло означати, що він створив... або планував створити... багато горокраксів,

отож втрата першого не завдала б йому великої шкоди. Мені не хотілося в це вірити, але іншого

пояснення я не знаходив.

А тоді, через два роки, ти мені розповів, що тієї ночі, коли Волдеморт знову повернувся в

своє тіло, він виголосив перед смертежерами надзвичайно тривожну заяву, яка багато чого

роз’яснювала. “Я — той, хто подолав найдовшу відстань на шляху до безсмертя”. Саме це, за

твоїми словами, він і сказав. “Найдовшу відстань”. І мені здалося, ніби я збагнув, що він мав на

увазі, хоча смертежери нічого не зрозуміли. Він посилався на свої горокракси, горокракси

множинні. Такого, Гаррі, не досягав жоден інший чаклун. А тут усе сходилося: Лорд Волдеморт

з роками дедалі більше втрачав людську подобу, і перетворення, яке з ним відбулося, можна

було пояснити лише одним — він так спотворив свою душу, що вона перейшла вже всі межі

навіть того, що ми звикли називати злом...

— Отже, щоб його не можна було вбити, він сам убивав інших? — запитав Гаррі. — А

чому він не виготовив чи не вкрав філософського каменя, якщо так прагнув безсмертя?

— Ми знаємо, що п’ять років тому він саме так і намагався вчинити, — нагадав Дамблдор.

— Але є низка причин, чому, на мою думку, філософський камінь приваблював Лорда

Волдеморта значно менше, ніж горокракси.

Хоч еліксир життя і справді продовжує існування, але для підтримання безсмертя його

треба регулярно пити цілу свою вічність. Ось чому Волдеморт був би цілковито залежний від