Гаррі Поттер і напівкровний принц

владнати якусь справу перед тим, як лягати...

— Мав, — підтвердив Гаррі. Груди йому аж розпирало від хвилювання, коли він уявив, як

скаже Дамблдорові, що нарешті здобув спогад. Він крутнувся дзиґою й побіг, не зважаючи на

Гладку Пані, що кричала йому вслід:

— Вернися! Усе добре, я пожартувала! Просто я була сердита, що ти мене розбудив!

Пароль такий самий — “глист”!

Але Гаррі вже мчав коридором і за кілька хвилин на слова “ірисовий еклер” Дамблдорів

гаргуйль відскочив, відкриваючи Гаррі прохід до гвинтових сходів.

— Заходь, — сказав Дамблдор, коли Гаррі постукав. Голос його звучав стомлено.

Гаррі штовхнув двері в директорський кабінет, що був такий, як і завжди, хіба що за

вікном чорніло всіяне зорями небо.

— Боже мій милий, Гаррі, — здивувався Дамблдор. — Чим я заслужив на таку радість —

твій нічний візит?

— Пане директоре... я здобув. Я дістав Слизорогів спогад.

Гаррі вийняв крихітну скляну пляшечку й показав Дамблдорові. Якусь секунду Дамблдор

сидів приголомшений. А тоді його обличчя роз’яснилося широкою усмішкою.

— Гаррі, це ж першорядна новина! Ти просто молодець! Я знав, що ти зумієш!

Явно забувши про пізній час, він швидко вийшов з-за стола, взяв неушкодженою рукою

пляшечку зі Слизороговим спогадом і попрямував до шафи з ситом спогадів.

— А зараз, — сказав Дамблдор, ставлячи кам’яну чашу на стіл і виливаючи в неї вміст