Гаррі Поттер і напівкровний принц

зранку Слизоріг нічого не пам’ятатиме. Дивлячись Слизорогові просто у вічі, Гаррі трохи

нахилився до нього.

— Я — Обранець. Я повинен його вбити. Мені потрібен цей спогад.

Слизоріг зблід ще більше; його широкий лоб ще рясніше заблищав потом.

— Ти справді Обранець?

— Авжеж, —спокійно ствердив Гаррі.

— Але ж тоді... мій любий хлопчику... ти забагато вимагаєш. .. ти просиш мене фактично

посприяти твоїй спробі знищити...

— А ви не хочете позбутися чаклуна, який убив Лілі Еванс?

— Гаррі, Гаррі, та я хочу, але...

— Ви боїтеся, що він з’ясує, що це ви мені допомогли? Слизоріг нічого не відповів; він

був переляканий.

— Будьте відважні, як моя мама, пане професоре...

Слизоріг підняв пухкеньку руку й приклав до губів тремтячі пальці; у ту мить він

нагадував величезну дитину-переростка.

— Мені немає чим пишатися... — прошепотів він крізь пальці. — Мені страшенно

соромно за те... за те, що є в тому спогаді... мені здається, що в той день я заподіяв непоправної

шкоди...

— Ви знімете з себе цей тягар, якщо розкриєте мені свій спогад, — сказав Гаррі. — Це

буде відважний і шляхетний вчинок.