Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Я їх усі перевірив, чи немає отрути, — запевнив він Гаррі, виливаючи майже всю першу

пляшку в Геґрідів кухоль з відро завбільшки і подаючи його Геґрідові. — Примусив одного

ельфа-домовика продегустувати кожнісіньку пляшку після того, що сталося з твоїм бідолашним

приятелем Рупертом.

Гаррі яскраво уявив собі Герміонине обличчя, якби вона почула про таку наругу над

ельфами-домовиками, тому вирішив їй про це не казати.

— Це тобі, Гаррі... — приказував Слизоріг, розливаючи другу пляшку порівну в два інші

кухлі, — ... а це мені. Ну, — підняв він високо свого кухля, — хай Араґоґові буде пухом земля.

— Хай буде пухом, — повторили разом Гаррі й Геґрід. Слизоріг і Геґрід добряче хильнули

зі своїх кухлів. А от Гаррі, якому фелікс-феліціс осявав кожен його наступний крок, знав, що не

повинен пити, тому просто прикинувся, що відсьорбнув ковточок, і поставив кухля на стіл

перед собою.

— Я виховував його з яєчка, знаєте, — скорботно сказав Геґрід. — Він був такий

мацюпусінький, коли тілько вилупився. Такий, як китайський мопсик.

— Малеча, — зронив Слизоріг.

— Я си тримав його в шкільній шафі, поки не... йой...Геґрідове обличчя потемніло, й Гаррі

знав чому: Том Редл домігся, щоб Геґріда вигнали зі школи, звинувативши, що це він відчинив

Таємну кімнату. Але Слизоріг його, здається, не слухав; він дивився на стелю, з якої звисали

якісь мідні горщики, а також довге пасмо шовковистого білого волосся.

— Геґріде, це часом не волосся єдинорога?