Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Так, — відповів Гаррі, витягаючи з сумки плаща-невидимку. — Я відчуваю, що треба

там сьогодні побувати. Розумієте, про що я?

— Ні, — так само в один голос відповіли Рон і Герміона, тепер уже відверто стривожені.

— Сподіваюся, це справді фелікс-феліціс? — Герміона стурбовано подивилася на

пляшечку проти світла. — Чи не було в тебе іншої пляшечки, з... навіть не знаю...

— З есенцією божевілля? — припустив Рон, а Гаррі тим часом накинув на плечі плащ-

невидимку.

Гаррі засміявся і Рон з Герміоною стривожилися ще дужче.

— Повірте, — сказав Гаррі. — Я знаю, що роблю... чи принаймні... — він упевнено

попрямував до дверей, — це знає фелікс.

Він натяг плаща-невидимку ще й на голову і почав спускатися по сходах; Рон з Герміоною

побігли за ним. Зійшовши вниз, Гаррі вислизнув крізь відчинені двері.

— Що ти там робив з нею? — заверещала Лаванда Браун, дивлячись просто крізь Гаррі на

Рона з Герміоною, що вийшли разом з хлопчачої спальні. Гаррі почув, як Рон щось лопотів, і

швидко перетнув кімнату, залишаючи їх позаду.

Пролізти крізь отвір за портретом виявилося легко; коли він підійшов, саме заходили

Джіні й Дін, і Гаррі ковзнув між ними, при цьому ненароком зачепивши Джіні.

— Дін, не штовхайся, — сердито сказала дівчина. — Ти завжди мене підштовхуєш... я й

сама можу чудово зайти...

Портрет у Гаррі за спиною став на місце, але він ще встиг почути, як Дін сердито