Гаррі Поттер і напівкровний принц

Рон і Герміона повернулися пізно пополудні.

— Гаррі! — вигукнула Герміона, пролазячи крізь отвір за портретом. — Гаррі, я склала!

— Молодчина! — похвалив він її. — А Рон?

— Він... трохи недотяг, — прошепотіла Герміона, коли в приміщення, горблячись, увійшов

смутний і невеселий Рон. — Йому просто не пощастило, малесенька дрібничка, екзаменатор

помітив, що він залишив на місці старту половину брови... А тобі як пішло зі Слизорогом?

— Ніяк, — зітхнув Гаррі, коли Рон підійшов. — Не пощастило, старий, але наступного

разу складеш... ми будемо разом.

— Мабуть, — похмуро погодився Рон. — Але ж півброви! Яка йому різниця!

— Розумію, — заспокоювала його Герміона, — це таки несправедливо...

За вечерею друзі на всі заставки кляли екзаменатора з явлення, і Рон трошки повеселів,

тож по дорозі з Великої зали до вітальні можна було поговорити про ситуацію зі Слизорогом та

його спогадом.

— То що, Гаррі... використаєш фелікс-феліціс чи ні? — присікався Рон.

— Мабуть, так буде краще, — погодився Гаррі. — Навряд чи мені потрібна вся пляшечка,

то ж на цілих дванадцять годин... вип’ю один великий ковток. Дві-три години мені вистачить.

— Це таке класне відчуття, коли його вип’єш, — згадував Рон. — Ніби вже ніколи не

помилятимешся.

— Що ти мелеш? — засміялася Герміона. — Ти ж його ніколи не пив!

— Але ж я думав, що випив, — сказав Рон таким тоном, наче пояснював очевидне. — А це