Гаррі Поттер і напівкровний принц

допомагати смертежерам. Одне слово, хлопчикові було тільки п’ять років, і він помер у лікарні

Святого Мунґа, його не змогли врятувати.

— Помер? — приголомшено перепитав Гаррі. — Але ж вовкулаки не вбивають, вони лише

перетворюють людину на собі подібних!

— Іноді вбивають, — заперечив Рон з незвично суворим виразом. — Я чув, що таке буває,

коли вовкулаку заносить.

— А як звали того вовкулаку? — швидко запитав Гаррі.

— Кажуть, то був Фенрір Ґрейбек, — відповіла Герміона.

— Я так і знав... це маніяк, якому подобається нападати на дітей; мені про нього

розповідав Люпин! — сердито пояснив Гаррі.

Герміона суворо на нього зиркнула.

— Гаррі, ти повинен добути спогад, — сказала вона. — Йдеться про те, щоб зупинити

Волдеморта. Усі нинішні жахіття — на його совісті...

Угорі на замку пробамкав дзвін, і Герміона з Роном злякано підхопилися.

— Усе буде добре, — підбадьорив їх Гаррі, коли вони побігли до вестибюлю, де збиралися

учні, що мали складати іспит з явлення. — Ні пуху!

— І тобі теж! — багатозначно глянула Герміона на Гаррі, і він повернув до підвалів.

Пополудні на уроці настійок було тільки троє учнів: Гаррі, Ерні та Драко Мелфой.

— Замолоді ще, щоб являтися? — добродушно поцікавився Слизоріг. — Не виповнилося

сімнадцяти?