Гаррі Поттер і напівкровний принц

Гаррі не відповів. Образ маленької золотистої пляшечки вже тривалий час бентежив його

уяву; невиразні й розпливчасті задуми, пов’язані з розривом між Джіні та Діном, а також з

Роновим чомусь радісним бажанням побачити її з новим залицяльником, зароджувалися в

глибині його свідомості й виринали на поверхню хіба що в снах або в дрімотно-примарному

стані на межі сну й пробудження...

— Гаррі? Ти з нами чи де? — нагадала про себе Герміона.

— Що?.. А, так, звичайно, — відповів він, схаменувшись. — Ну що ж. Якщо не зможу

поговорити зі Слизорогом удень, то хильну фелікса і зроблю ще одну спробу ввечері.

— Так і вирішили, — зраділа Герміона, а тоді встала й виконала граціозний пірует. —

Місце... мужність... мудрість. .. — пробурмотіла вона.

— Ой, перестань, — попросив Рон, — мене й так уже нудить. .. швидше, заховай мене!

— Це не Лаванда! — роздратовано сказала Герміона, коли Рон пірнув їй за спину, бо на

подвір’ї з’явилася ще одна пара дівчат.

— Класно, — визирнув Рон з-за Герміониного плеча, щоб перевірити. — Чого це вони такі

невеселі?

— Це ж сестри Монтґомері, чого їм веселитися? Невже ти не чув, що сталося з їхнім

меншим братом? — здивувалася Герміона.

— Якщо чесно, то я не встигаю стежити, що діється з родичами всіх учнів, — зізнався

Рон.

— Та ж на їхнього брата напав вовкулака. Подейкують, що їхня мама відмовилася