Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Самозвіряльне перо від Фреда й Джорджа... але, мабуть, чари вже вивітрились...

— Мабуть, — показала Герміона на назву реферату, — бо треба було писати про те, як

подолати дементорів, а не “туалеторів”, і я не пригадую, щоб ти міняв ім’я й прізвище на “Руні

Ввазусруні”.

— Ой! — приголомшено глянув Рон на свій пергамент. — Тільки не кажи, що доведеться

все переписувати!

— Усе нормально, ми це виправимо, — підсунула Герміона до себе реферат і вийняла

чарівну паличку.

— Я люблю тебе, Герміоно, — сказав Рон, падаючи на крісло і втомлено тручи очі.

Герміона ледь-ледь зашарілася й сказала:

— Дивися, щоб Лаванда не почула.

— Не почує, — буркнув собі під ніс Рон. — Або й почує... і порве зі мною...

— Чому ти сам з нею не порвеш, якщо так цього хочеш? — здивувався Гаррі.

— А ти хоч раз із кимось поривав? — спитав Рон. — Ви з Чо просто...

— Розійшлися і все, — договорив за нього Гаррі.

— Якби ж і в мене з Лавандою так вийшло, — похмуро сказав Рон, дивлячись, як Герміона

мовчки торкається кінчиком чарівної палички кожного написаного з помилками слова, після

чого всі орфографічні помилки самі виправлялися. — Але що більше я натякаю, що треба було б

усе це припинити, то чіпкіше вона за мене хапається. Так. ніби я зустрічаюся з нашим

велетенським кальмаром.