Гаррі Поттер і напівкровний принц

Дякую вам, паничу Гаррі Поттер, — важко дихаючи пропищав він. — Добі ще й

досі нелегко говорити погано про своїх колишніх хазяїв...

Гаррі його відпустив; Добі поправив на голові чохол для чайника й виклично сказав

Крічерові:

— Крічер повинен знати, що Драко Мелфой погано ставився до ельфів-домовиків!

— Справді, ми не хочемо слухати про твою любов до Мелфоя, — додав Гаррі Крічеру. —

Починай з того, що ж він робить.

Крічер знову сердито вклонився й сказав:

— Панич Мелфой їсть у Великій залі, спить у спальні, відвідує різні уроки...

— Добі, скажи краще ти, — урвав Гаррі Крічера. — Чи робив він щось таке, чого не

повинен був робити?

— Паничу Гаррі Поттер, — пискнув Добі, і в його великих круглих очах віддзеркалилося

полум’я в каміні, — Добі не бачив, щоб хлопчисько Мелфой порушував якісь правила, але його

й далі буває важко виявити. Він регулярно відвідує восьмий поверх з різними учнями, що стоять

на сторожі, поки він заходить у...

— Кімнату на вимогу! — Гаррі ляснув себе по лобі “Прогресивною методикою

зіллєваріння”. Герміона з Роном глянули на нього. — Ось де він зникав! Ось, де він... робив те,

що робив! І ось чому він щезав з карти! Це ж треба! А я там не бачив ніякої кімнати на вимогу!

— Може, Мародери й не знали про цю кімнату, — припустив Рон.

— А по-моєму, в цьому й полягають чари кімнати, — сказала Герміона. — Якщо захотіти,