Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Що це таке? — запитала Герміона, ще й досі вражена цією несподіваною з’явою. —

Гаррі, що це означає?

Гаррі завагався з відповіддю, бо він не казав Герміоні, що Крічер і Добі стежитимуть за

Мелфоєм; ельфи-домовики для неї дуже дражлива тема.

— Ну... вони для мене стежили за Мелфоєм, — пояснив він.

— День і ніч, — каркнув Крічер.

— Добі вже тиждень не спав, паничу Гаррі Поттер! — гордо заявив Добі, хитаючись на

ногах.

Герміона була обурена.

— Добі, ти не спав? Гаррі, невже ти їм наказав...

— Та вже ж ні, — поспіхом заперечив Гаррі. — Добі, можеш спати, чув? Та чи хтось із вас

щось вивідав? — квапливо запитав він, не даючи Герміоні змоги втрутитися.

— Панич Мелфой походжає зі шляхетністю, що личить його чистокровності, — закректав

Крічер. — Своїми рисами він нагадує мою зграбну хазяєчку, а його манери...

— Драко Мелфой — поганий хлопчисько! — сердито пискнув Добі. — Поганий

хлопчисько, який... який...

Усе його тіло, від китиці чайного чохла на голові, до кінчиків шкарпеток затремтіло, а тоді

він метнувся до каміна, наче хотів у нього пірнути; Гаррі це нітрохи не здивувало; він упіймав

ельфа за поперек і вже не випускав. Кілька секунд Добі пручався, а тоді обвис.

—