Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Мені лише раз це вдалося, — нагадав Гаррі; на минулому уроці він нарешті спромігся

зникнути і знову матеріалізуватися всередині свого обруча.

Згаявши море часу на те, щоб побідкатися через своє невміння являтися, Рон тепер

квапився закінчити складнючий реферат для Снейпа; Гаррі й Герміона вже його написали. Гаррі

не сумнівався, що отримає за нього низьку оцінку, бо він не погоджувався зі Снейпом щодо

найкращих методів боротьби з дементорами, але його це не турбувало: усі його думки зараз

були про Слизорогів спогад.

— Кажу тобі, Гаррі, що той дурний Принц тобі не допоможе! — підвищила голос

Герміона. — Примусити когось зробити те, що ти хочеш, можна лише закляттям “Імперіус”, але

воно заборонене...

— Я це знаю, дякую, — буркнув Гаррі, не зводячи очей з книжки. — Тому я й шукаю щось

інше. Дамблдор казав, що сироватка правди тут не подіє. Має бути щось інше — якесь зілля чи

закляття...

— Ти йдеш не тим шляхом, — не вгавала Герміона. — Дамблдор каже, що лише ти можеш

здобути той спогад. Це означає, що ти єдиний можеш переконати Слизорога. Отже, підсипати

йому зілля не треба — це міг би зробити хто завгодно...

— Як правильно писати “збройний”? — запитав Рон, щосили трусячи пером і дивлячись у

пергамент. — Це ж не може бути “3... А... Д...”

— Ні, не може, — підсунула до себе Ронів реферат Герміона. — І “оракул” теж

починається не з літер “С... Р... А...”. Що це в тебе за перо?