Гаррі Поттер і напівкровний принц

— А що буде з тими, хто зараз у твоєму розпорядженні? Що станеться з тими, хто називає

себе... ходять такі чутки. .. смертежерами?

Волдеморт, як помітив Гаррі, не сподівався, що Дамблдор про це знає; Волдемортові очі

знову спалахнули червоним, а щілинки-ніздрі сіпнулися.

— Мої друзі, — сказав він після секундної паузи, — робитимуть свою справу й без мене.

— Я радий, .що ти вважаєш їх друзями, — сказав Дамблдор. — Бо в мене склалося

враження, що вони твої слуги.

— Ти помиляєшся, — заперечив Волдеморт.

— Отже, якщо я вирішу відвідати сьогодні “Кабанячу голову”, то не побачу там, як їхня

компанія... Нот, Розьє, Мульцибер, Дологов... чекає твого повернення? Справді вірні друзі, якщо

в такий сніг серед ночі забралися так далеко лише для того, щоб побажати тобі успіху у спробі

здобути посаду вчителя.

Поза сумнівом, Волдемортові було неприємно довідатися, що Дамблдор детально знає, з

ким він подорожує; однак він блискавично опанував себе.

— Ти, як завжди, всезнаючий, Дамблдоре.

— Та ні, просто товаришую з тамтешнім шинкарем, — просто сказав Дамблдор. — А

зараз, Томе...

Дамблдор поставив порожнього келиха й випростався в кріслі, склавши докупи в

характерному жесті кінчики пальців.

— ...поговорімо відверто. Чому ти прибув серед ночі, оточений посіпаками, проситися на