Гаррі Поттер і напівкровний принц

комплекті мантій, що спадали хвилями, роблячи її схожою на якийсь розталий морозивний торт.

Жінка дивилася в малесеньке прикрашене коштовним камінням дзеркальце й великим пушком

рум’янила й так уже червоні щоки, а крихітна старезна ельфиня зашнуровувала на її товстих

ногах вузенькі єдвабні пантофлі.

— Швидше, Гокі! — владно звеліла Гепзіба. — Він сказав, що прийде о четвертій,

залишилося кілька хвилин, а він не запізнюється ніколи!

Вона заховала пушок у пудреницю, а ельфиня-домовичка випросталася. Своєю головою

вона ледве сягала сидіння Гепзібиного крісла, її тонка мов папір шкіра звисала з тіла так само,

як і хрустке льняне простирадло, що в нього вона була закутана, наче в тогу.

— Як я виглядаю? — Гепзіба крутила головою, щоб побачити себе в дзеркальці з різних

боків.

— Чудово, мадам, — пискнула Гокі.

Гаррі припустив, що в Гокі був записаний у контракті обов’язок брехати у відповідь на

такі запитання, бо Гепзібу Сміт аж ніяк не можна було назвати привабливою.

Задзенькав дзвінок біля дверей і ельфиня та її господиня аж підскочили.

— Швидше, Гокі, швидше, він уже тут! — крикнула Гепзіба, й ельфиня подріботіла з

кімнати, такої захаращеної різними речами, що важко було уявити, як можна ступити хоч крок і

не звалити щонайменше десяток предметів: там були шафи, напхані лакованими скриньками,

стелажі, заставлені тисненими золотом книжками, полиці з небесними сферами та глобусами, а

також безліч квітучих рослин у вазонах, що стояли на мідних посудинах: словом, кімната була