Гаррі Поттер і напівкровний принц

потрапить їм у руки!

Вона відкрила накривку. Гаррі підійшов трохи ближче, щоб роздивитися, й побачив

маленьку золоту чашечку з двома вишуканими ручками.

— Томе, чи ти знаєш, що це таке? Візьми в руки, подивись уважно! — прошепотіла

Гепзіба, а Волдеморт простяг руку з довжелезними пальцями, взяв чашечку за ручку й вийняв з

шовкової тканини, в яку та була загорнута. Гаррі здалося, що він помітив у його очах червоний

блиск. Пожадливий вираз його обличчя дивним чином віддзеркалювався на лиці Гепзіби, з тією

лише відмінністю, що вона спрямувала пожадливий погляд своїх крихітних очиць не на

чашечку, а на вродливого юнака.

— Борсук, — пробурмотів Волдеморт, розглядаючи вигравіювану на чашці тваринку. — То

це належало...

— Гельзі Гафелпаф, про що ти й сам добре знаєш, розумнику! — Гепзіба нахилилася

вперед, аж затріщав корсет, і грайливо вщипнула його за впалу щоку. — Хіба я не казала, що ми

далекі родичі? Про це з покоління в покоління переказували в моїй родині. Чудова річ, правда?

А ще й наділена могутніми силами, хоч я їх так до ладу й не випробовувала, я її тільки надійно

зберігаю...

Вона забрала чашечку з довгих Волдемортових пальців і акуратно поклала назад у

коробочку, причому так ретельно й обережно її там умощувала, що навіть не помітила, як по

Волдемортовому обличчі ковзнула тінь, коли він мусив віддавати чашку.

— Ну от, — радісно сказала Гепзіба, — а де ж та Гокі? О, так... ти ж тут... забери, Гокі...