Гоґвортс і запитав... він запитав професора Слизорога про горокракси, — все ще ніяково
завершив він.
— Дуже добре, — похвалив Дамблдор. — Тепер ти, сподіваюся, згадаєш, що на самому
початку цих наших зустрічей я тобі казав, що ми вступаємо в царство здогадок і припущень?
— Так, пане директоре.
— Сподіваюся, ти погодишся, що досі я демонстрував тобі переконливі джерела й факти, з
яких я міг робити висновки про Волдемортову діяльність аж до його повноліття, тобто до
сімнадцяти років? Гаррі кивнув головою.
— Проте зараз, Гаррі, — вів далі Дамблдор, — усе стає туманніше й химерніше. Важко
було знайти свідчення про Волдеморта-хлопчика, та майже неможливо знайти, хто був би
готовий згадувати про дорослого Волдеморта. Чесно кажучи, я сумніваюся, що взагалі існує хоч
одна жива душа, окрім нього самого, що могла б нам дати цілісний опис його життя після
закінчення Гоґвортсу. Однак я хотів би ще поділитися з тобою двома останніми спогадами. —
Дамблдор показав на дві кришталеві пляшечки, що поблискували біля сита спогадів. — Мені
дуже цікаво порівняти твою думку з висновками, які зробив я.
Від згадки, що Дамблдор так високо цінує його думку, Гаррі запік сором за те, що він не
виконав завдання й не здобув спогадів про горокракси; він ніяково засовався на стільці, коли
Дамблдор підніс першу пляшечку до світла й оглянув її.
— Маю надію, ти ще не втомився занурюватися в пам’ять інших, бо ці два спогади дуже
дивні, — сказав він. — Перший належить старезній ельфині-домовичці на ім’я Гокі. Перш ніж
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гаррі Поттер і напівкровний принц» автора Ролінґ Дж. К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 446. Приємного читання.
TextBook