— Сьогодні ввечері, — повідомив він Рону й Герміоні, розгорнувши пергамент.
— Ти гарно коментувала минулий матч! — похвалив Рон Луну, коли вона забирала в нього
зелену цибулину, поганку й котячий послід.
Луна туманно всміхнулася.
— Ти з мене, мабуть, глузуєш? — запитала вона. — Усі кажуть, що то було жахливо.
— Ні, я серйозно, — чесно зізнався Рон. — Я й не пам’ятаю, коли так кайфував від
коментарів! А що це таке, до речі? — додав він, підносячи до очей схожу на цибулю штукенцію.
— Ой, та це гурдикорінь, — пояснила Луна, запихаючи в торбину котячий послід і
поганку. — Можеш залишити собі, якщо хочеш, у мене є ще. Чудовий засіб від ковтоплімпів.
І вона пішла собі далі, а Рон пхикнув, стискаючи в руці гурдикорінь.
— Знаєте, вона мені щораз більше подобається, ця Луна, — зізнався він, коли вони вже
доходили до Великої зали. — Я розумію, що вона божевільна, але це в хорошому...
Він раптом замовк. Біля підніжжя мармурових сходів стояла Лаванда Браун, і її вигляд
обіцяв грозу.
— Здоров, — нервово привітався Рон.
— Ходімо, — пробурмотів Гаррі Герміоні, й вони проскочили далі, але ще встигли почути
Лавандині слова:
— Чому ти мені не сказав, що виходиш сьогодні з лікарні? І чому з тобою вона?
Коли через півгодини Рон прийшов снідати, то був похмурий і роздратований; хоч він і
сидів біля Лаванди, та Гаррі не чув, щоб вони за весь сніданок перекинулися хоч словом.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гаррі Поттер і напівкровний принц» автора Ролінґ Дж. К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 441. Приємного читання.
TextBook