Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Та Дін сміявся з того, як Маклаґен ударив тебе бладжером, — пояснила Герміона.

— Воно, мабуть, і було смішно, — розважливо припустив Рон.

— І зовсім не смішно! — палко заперечила Герміона. — Це було жахливо, і якби Кут і Пікс

не підхопили Гаррі, то це все могло закінчитися ще гірше!

— Але Джіні не треба було рвати через це стосунки з Діном, — знову ніби між іншим

сказав Гаррі. — Чи, може, вони й далі зустрічаються?

— Та зустрічаються... а чому це тебе так зацікавило? — гостро глянула на Гаррі Герміона.

— Бо я не хочу, щоб знову починалися сварки в команді! — знайшовся Гаррі, але Герміона

й далі підозріло поглядала на нього, тож він дуже зрадів, коли хтось гукнув:

— Гаррі!

Гаррі негайно обернувся.

— О, привіт, Луно.

— Я шукала тебе в лікарні, — повідомила Луна, порпаючись у торбинці. — Але мені

сказали, що ти вже пішов...

Вона тицьнула Ронові потримати якусь зелену цибулину, велику плямисту поганку і

величеньку грудку чогось схожого на котячий послід, аж доки нарешті знайшла доволі брудний

сувій пергаменту і вручила його Гаррі.

— ...сказали передати тобі.

Сувій був невеличкий, і Гаррі одразу впізнав у ньому чергове запрошення на урок до

Дамблдора.