Гаррі Поттер і напівкровний принц

Забороняю вам битися один з одним! Тобто Крічер, тобі заборонено битися з Добі. Добі, я знаю,

що не маю права тобі наказувати...

— Добі вільний ельф-домовик і може підкорятися, кому забажає, тому Добі виконає все,

що йому скаже Гаррі Поттер! — вигукнув Добі, і сльози покотилися по його зморщеному личку,

скрапуючи на светр.

— Ну, добре, — сказав Гаррі, й вони з Роном пустили ельфів. Ті попадали на підлогу, але

більше не билися.

— Хазяїн мене кликав? — крекнув Крічер і вклонився, одночасно змірявши Гаррі

поглядом, у якому світилося побажання якомога боліснішої смерті.

— Так, кликав, — підтвердив Гаррі, позираючи на двері кабінету мадам Помфрі, щоб

перевірити, чи й досі діє закляття-глушиляття; ніщо не свідчило, що вона чула всю цю

метушню. — Я маю для тебе роботу.

— Крічер виконає все, що забажає хазяїн, — так низько вклонився Крічер, що мало не

торкнувся губами своїх вузлуватих пальців на ногах, — бо Крічер не має вибору, хоч для

Крічера ганебно мати такого хазяїна...

— Добі це зробить, паничу Гаррі Поттер! — пискнув Добі. З його очей завбільшки з

тенісні м’ячики ще й досі котилися сльози. — Для Добі буде велика честь допомогти Гаррі

Поттеру!

— Якщо подумати, то варто, мабуть, залучити вас обох, — сказав Гаррі. — Ну, то добре...

треба, щоб ви ходили по п’ятах за Драко Мелфоєм.