Гаррі Поттер і напівкровний принц

дивлячись на Гаррі, — але немає такого правила, що задумувати змови тут може лише одна-

єдина людина! Гаррі, у тебе вже манька якась через того Мелфоя. Як можна думати про те, щоб

пропускати гру лише задля стеження за ним!..

— Я хочу застукати його на гарячому! — роздратовано крикнув Гаррі. — Де він буває тоді,

коли зникає з карти?

— Не знаю... може, в Гоґсміді? — припустив, позіхаючи. Рон.

— Я ні разу не бачив його на карті в жодному з таємних переходів замку. Крім того, за

ними зараз посилено стежать.

— Тоді і я не знаю, — стенув плечима Рон. Запанувала мовчанка. Гаррі дивився на коло від

світла лампи вгорі й міркував...

Якби ж то він мав можливості Руфуса Скрімджера! Він би тоді поставив когось стежити за

Мелфоєм, але, на жаль, Гаррі не мав у своєму розпорядженні цілої служби аврорів... він

подумав, чи не влаштувати щось подібне з допомогою ДА... але ж тоді учням доведеться

пропускати уроки; а в більшості й так уже напружені розклади...

З Ройового ліжка долинуло розкотисте хропіння. За якийсь час зі свого кабінету вийшла

мадам Помфрі, цього разу вже у важкому домашньому халаті. Найлегше було прикинутися

сплячим; Гаррі перевернувся на бік, прислухаючись, як від помахів її чарівної палички

зсуваються штори. Лампи погасли, лікарка повернулася до свого кабінету; він почув, як

зачинилися за нею двері, і зрозумів, що вона вже лягла спати.

Це вже втретє, міркував у темряві Гаррі, він потрапляє до шкільної лікарні через квідичні