Гаррі Поттер і напівкровний принц

втішила така бездарна гра Маклаґена. Гаррі лежав, дивлячись на латочку світла на стелі. Його

недавно “відреставрований” череп майже не болів, проте під бинтами здавався якимось

розм’яклим.

— Я чув звідси коментар матчу, — сказав Рон, давлячись сміхом. — Сподіваюся, Луна

тепер завжди коментуватиме... невдахолергія...

Але Гаррі ще був сердитий і гумору не сприймав, тож Ронове хихотіння незабаром стихло.

— Джіні тебе відвідувала, поки ти був непритомний, — сказав Рон після тривалої паузи, і

уява Гаррі одразу розбуялася, створивши картину, в якій Джіні, ридаючи над його нерухомим

тілом, зізнавалася, що глибоко ним зачарована, а Рон тим часом їх благословляв... — Вона

казала, що ти ледве встиг на гру. Як це так? Ти ж вийшов звідси досить рано.

— О... — вирвалося в Гаррі, і тієї ж миті картина в його уяві розлетілася на друзки. —

Просто я побачив Мелфоя, він кудись скрадався з двома дівчатами, які, здається, не хотіли з ним

іти, і це вже вдруге він намагається не бути на стадіоні разом з усією школою. Минулу гру він

теж пропустив, пам’ятаєш? — Гаррі зітхнув. — Краще б я простежив за ним, матч усе одно

ганебно програли...

— Не мели дурниць, — урвав його Рон. — Ти не міг пропустити гру лише для того, щоб

постежити за Мелфоєм! Ти ж капітан!

— Я хочу знати, що він задумав, — не вгавав Гаррі. — І не кажи, що я все це вигадую,

особливо зараз, після тієї розмови між ним і Снейпом...

— Я й не казав, що ти вигадуєш, — заперечив Рон, спираючись на ліктя й насуплено