Гаррі Поттер і напівкровний принц

синє з малиновими пасмами. Матч закінчився, мабуть, багато годин тому... надія застукати

Мелфоя на гарячому розвіялась. Голова в Гаррі була якось дивно важка; він підняв руку й

намацав на ній цупкий тюрбан бинтів.

— Що сталося?

— Тріщина черепа, — пояснила мадам Помфрі, що підбігла й примусила його знову лягти

на подушки. — Нічого страшного, я вже все залікувала, але ніч перебудеш тут. Ще кілька годин

тобі не можна перенапружуватись.

— Я не хочу тут нидіти цілу ніч, — сердито заперечив Гаррі, сідаючи на ліжку й

відкидаючи ковдру, — я мушу знайти й убити Маклаґена.

— Саме це я й мала на увазі, кажучи про “перенапруження”, — уточнила мадам Помфрі,

наполегливо вкладаючи хлопця в ліжко й погрозливо піднімаючи чарівну паличку. — Поттере,

будеш тут, поки я тебе не випущу, інакше покличу директора.

Вона поспішила до свого кабінету, а сердитий Гаррі впав на подушки.

— Ти хоч знаєш, з яким рахунком ми продули? — запитав він крізь зуби у Рона.

— Та знаю, — вибачливо зітхнув Рон. — Остаточний рахунок 320:60.

— Класно, — люто прогарчав Гаррі. — Просто блискуче! Ох, доберуся я до Маклаґена...

— Не варто його чіпати, бо він величезний, як троль, — резонно заперечив Рон. — Я

особисто вважаю, що треба на ньому випробувати оту Принцову штучку для нігтів на ногах.

Крім того, поки ти звідси вийдеш, команда встигне нам’яти йому боки; вони не надто щасливі...

У Роновім голосі вчувалася погано прихована нотка радості; Гаррі не сумнівався, що Рона