Гаррі Поттер і напівкровний принц

допомогу, з’явилися Макгонеґел і мадам Помфрі, які й доставили Рона сюди. Вони вважають,

що все буде добре. Мадам Помфрі каже, що він тут пробуде ще з тиждень... лікуватиметься

есенцією рути.

— Ти ба, пощастило йому, що ти згадав про безоар, — тихенько сказав Джордж.

— Пощастило, що той безоар був у кімнаті, — уточнив Гаррі, якого кидало в жар від самої

думки, що було б; якби йому в руки не потрапив той маленький камінчик.

Герміона ледь чутно засопіла. Цілісінький день вона була тихенька як мишка. Після того,

як вона примчала, біла наче смерть, до Гаррі, що чекав біля дверей шкільної лікарні, й

розпитала, що сталося, Герміона майже не брала участі в гарячковій дискусії між Гаррі й Джіні

про те, як саме отруївся Рон, а просто стояла біля них, перелякана, зціпивши зуби, аж поки їм

нарешті дозволили увійти.

— А мама з татом знають? — запитав Фред у Джіні.

— Вони вже його бачили, бо прибули ще годину тому...вони зараз у Дамблдора в кабінеті,

але скоро повернуться...

Виникла пауза і друзі почули, як Рон щось бурмоче уві сні. — То отрута була в меду? —

тихенько запитав Фред.

— Так, — одразу відповів Гаррі; він не міг думати ні про що інше й був радий знову

почати обговорення. — Слизоріг його наливав...

— Чи не міг він щось підсипати Ронові в келих, поки ти не бачив?

— Міг, — погодився Гаррі, — але навіщо йому було труїти Рона?