Гаррі Поттер і напівкровний принц

многая і благая тобі літа, Ральфе...

—... Роне... — зашепотів Гаррі.

Але Рон, не дослухавши тосту, перехилив келих з медом до дна.

Минула єдина мить, коротша за удар серця, і за цю мить Гаррі відчув, що сталося щось

жахливе, а Слизоріг, здається, ні.

—...і нехай збудуться твої...

— Роне!

Рон випустив з рук келиха; підвівся з крісла й повалився на підлогу; руки й ноги почали

судомно смикатися. З рота пішла піна, а вирячені очі ледве трималися в очницях.

— Пане професоре! — закричав Гаррі. — Зробіть щось! Та Слизорога паралізував жах.

Рон тіпався й задихався; шкіра почала синіти.

— Що... але ж... — белькотів Слизоріг.

Гаррі перестрибнув через низенький столик до відкритого Слизорогового набору для

настійок і почав виймати звідти різні баночки й торбинки, а в нього за спиною з Ройового горла

виривалося жахливе уривчасте булькання й хрип. І ось він знайшов цей засохлий, схожий на

нирку, камінчик, що його Слизоріг забрав у нього на уроці настійок.

Гаррі кинувся до Рона, розціпив йому зуби й укинув у рота безоар. Рона потужно

пересмикнуло, він хрипко зітхнув, а його тіло обм’якло й заспокоїлося.

— РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТНАДЦЯТИЙ —

Ельфи сідають на хвіст