Гаррі Поттер і напівкровний принц

мадам Помфрі, але ж нам заборонено користуватися товарами з “Відьомських витівок Візлів”;

крім того, знаєте... незручні запитання...

— Гаррі, думаю, ти й сам можеш приготувати йому ліки. Ти ж такий знавець настоянок! —

здивувався Слизоріг.

— Е-е, — трохи розгубився Гаррі, бо Рон штурхав його в ребра ліктем, намагаючись

прорватися до кімнати, — просто я ще не готував протиотрути від любовного зілля, пане

професоре. Поки я все зроблю, Рон може натворити великих дурниць...

На щастя, саме тієї миті Рон простогнав:

— Гаррі, я її не бачу... він її десь ховає?

— Чи зілля було ще свіже? — Слизоріг тепер дивився на Рона з професійним інтересом.

— Бо що довше воно зберігається, то більшої набирає сили.

— Та я бачу, — сопів Гаррі, ледве стримуючи Рона, що явно намірився збити Слизорога з

ніг. — Пане професоре, це його день народження, — благально додав він.

— Ну, добре, заходьте вже, заходьте, — змилосердився Слизоріг. — Я маю тут у торбі все

необхідне, це нескладне зілля...

Рон увірвався в задушливе й захаращене Слизорогове помешкання, перечепився через

прикрашений китицями ослінчик для ніг, зберіг рівновагу лише тому, що схопив Гаррі за шию, й

пробурмотів:

— Вона цього не побачила, ні?

— Вона ще не прийшла, — відповів Гаррі, дивлячись, як Слизоріг відкриває набір для