Гаррі Поттер і напівкровний принц

у дядькову свідомість фальшивих спогадів, поклав Морфінову чарівну паличку коло її

непритомного власника, забрав собі старовинний перстень і зник.

— А Морфін так і не збагнув, що він нічого такого не робив?

— Не збагнув, — підтвердив Дамблдор. — Як я вже казав, він цілком визнав свою вину, та

ще й вихвалявся скоєним.

— Але ж у ньому постійно сиділи й ці, справжні спогади!

— Так, але щоб їх з нього видобути, необхідно було вдатися до потужної й кваліфікованої

виманології, — пояснив Дамблдор, — а кому було потрібно занурюватися в Морфінову

свідомість, якщо він і так зізнався в скоєнні злочину? Однак мені вдалося відвідати Морфіна в

останні тижні його життя. Я тоді прагнув знайти якомога більше інформації про Волдемортове

минуле. З великими труднощами добув я з нього ці спогади. Коли я побачив, що вони містять, то

домагався звільнення Морфіна з Азкабану. Та поки в міністерстві вирішували. Морфін уже

помер.

— Але ж чому в міністерстві не виявили, що то саме Волдеморт заподіяв таке Морфінові?

— сердито запитав Гаррі. — Він же був тоді ще неповнолітній, правда? Мені здавалося, що

чари, виконані неповнолітніми, легко виявити!

— Цілком слушно... легко виявити чари, але не їх виконавців: ти ж пам’ятаєш, як

міністерство звинуватило тебе в застосуванні закляття “Політ”, що його насправді виконав...

— Добі, — прохрипів Гаррі; ця несправедливість ще й досі його гризла. — Отож, якщо ти

неповнолітній і вдаєшся до магії в домі дорослого чаклуна або відьми, то міністерство нічого не