Гаррі Поттер і напівкровний принц

Волдеморт не відповідав, а Морфін знову завівся; він розмахував ножем і горлав:

— Зганьбила нас, мала зараза! А ти хто такий? Приходиш тут і все розпитуєш? Усе

минуло... все...

Він, похитуючись, глянув кудись убік, а Волдеморт рушив до нього. Тієї ж миті все

накрила якась неприродна темрява, загасивши Волдемортового ліхтаря й Морфі-нову свічку,

загасивши все...

Дамблдорові пальці міцно стисли руку Гаррі, й вони повернулися назад у теперішнє.

М’яке золотаве світло в Дамблдоровім кабінеті аж засліпило Гаррі після тієї непроглядної

темряви.

— Це все? — відразу запитав Гаррі. — Чому так потемніло, що сталося?

— Просто Морфін з тієї миті вже нічого не пам’ятав, — пояснив Дамблдор, жестом

запрошуючи Гаррі сісти. — Прокинувшись уранці, він виявив, що лежить на підлозі сам-один.

Ярволодів перстень зник.

Тим часом по головній вуличці села Малий Генґелтон бігла покоївка, лементуючи, що у

вітальні великого будинку лежать три трупи: Тома Редла-старшого та його батьків.

Місцева маґлівська влада зайшла в глухий кут. Наскільки мені відомо, ніхто й досі не

довідався, чому померли Редли, бо закляття “Авада Кедавра” не залишає жодних слідів... ні на

кому, крім особи, що оце сидить переді мною, — додав Дамблдор, показавши на шрам Гаррі. —

Зате в міністерстві одразу збагнули, що це відьомське вбивство. Там також знали, що через

долину від Редлівського будинку живе маґлоненависник, який уже був колись засуджений за