Гаррі Поттер і напівкровний принц

напад на одну із жертв нинішнього вбивства.

Отож представники міністерства нагрянули до Морфіна. їм не довелося його допитувати,

вдаючись до сироватки правди чи виманології. Він одразу зізнався, що скоїв убивство, наводячи

деталі, яких не міг знати ніхто, крім убивці. Морфін пишався, за його словами, вбивством тих

маґлів, казав, що всі ці роки чекав такої нагоди. Він віддав свою чарівну паличку, яку відразу

визнали знаряддям убивства Редлів. І ще він без жодного спротиву дозволив відпровадити себе

в Азкабан. Його непокоїло тільки те, що зник батьків перстень. “Він мене вб’є за те, що я його

загубив, — постійно повторював він тим, що його затримали. — Він мене вб’є, бо я загубив

його персня”. Окрім того він, здається, нічого більше не казав. Морфін доживав віку в Азкабані,

оплакуючи втрату останньої Ярволодової реліквії, й був похований поблизу в’язниці поруч з

іншими бідолахами, що згасли в тих стінах.

— Отже, Волдеморт поцупив Морфінову чарівну паличку й скористався нею? —

виструнчився на стільці Гаррі.

— Саме так, — сказав Дамблдор. — У нас немає спогадів, які б це підтвердили, але,

думаю, можна не сумніватися, що так воно й було. Волдеморт приголомшив свого дядька,

забрав його чарівну паличку, а тоді подався на другий бік долини до “великого будинку отам”.

Убив того маґла, що колись покинув його матір-відьму, а на додачу ще й своїх маґлівських діда

й бабу, таким чином назавжди знищуючи останні сліди недостойного Редлівського роду й

помстившись батькові, який не хотів його знати.

Після того повернувся до Ґонтової халупи, виконав складну магічну процедуру вживляння