Гаррі Поттер і напівкровний принц

в Азкабані, — урвав його Гаррі. — Ви робите зі Стена цапа-відбувайла так само, як з мене

хотіли б зробити собі талісман на щастя.

Вони обмінялися довгими важкими поглядами. Врешті Скрімджер сказав, цього разу без

тепла в голосі:

— Зрозуміло. Ти волів би... як і твій кумир Дамблдор... взагалі відмежуватися від

міністерства?

— Я не хочу, щоб мене використовували, — відповів Гаррі.

— Дехто вважає, що це твій обов’язок — служити міністерству!

— А інші вважають, що ваш обов’язок перевіряти, чи той, кого ви кидаєте за ґрати, —

справжній смертежер, — Гаррі вже не міг стримуватися. — Ви робите те саме, що перед вами

робив Барті Кравч. Невже ви всі там так нічого й не навчилися? То ми мали Фаджа, який удавав,

що все чудово, тоді як людей убивали прямісінько в нього під носом, а тепер оце маємо вас, і ви

ув’язнюєте невинних людей і хочете створити враження, ніби залучили до співпраці “Обранця”!

— То ти не “Обранець”? — запитав Скрімджер.

— Ви ж начебто казали, що це не має ніякого значення? — гірко всміхнувся Гаррі. —

Принаймні для вас не має.

— Не треба було мені такого казати, — почав виправдовуватися Скрімджер. — Це було

нетактовно...

— Ні, це було чесно, — заперечив Гаррі. — Єдині чесні слова з усього, що ви сказали. Вам

усе одно, житиму я чи вмру, головне — аби я вам допоміг переконати громаду, що ви